|
Маленька
|
|
|
| життєве |
[червень. 14-е, 2009|10:40 pm] |
багато-багато-багато змін...
я вже звикаю до такого ритму
а ще Евгений Гришковец & Бигуди...
інколи починаєш щиро вірити, що гармонія існує... і вона завжди поруч
|
|
|
| важливе. |
[березень. 11-е, 2009|11:55 pm] |
напис на стіні підвального приміщення у львівському закладі "Кабінет"... ймовірна назва підвалу - "Підпілля"
 |
|
|
| гм... |
[березень. 11-е, 2009|09:43 pm] |
трохи сонна... стомлена... навіть не знаю чому...
підсвідоме враження, що все складається зовсім не так, як я б хотіла.
а ще переконуюсь, що закінчення кризи (а вона, падлюка, таки колись скінчиться) ознаменується черговим бажанням змін...
творчість рулить?...
|
|
|
| забула я якось за ЖуЖик останнім часом... |
[лютий. 1-е, 2009|04:06 pm] |
за цей "пропущений" тиждень було 2 вистави:
"Торговці резиною" у Театрі на Лівому березі та "Московіада" у Молодому театрі.
обидва не сподобались.
перший занадто примітивний... вочевидь, постановникам хотілось аби жарти межували з непристойністю... але промахнулись щодо межі... непристойно і мало схоже на мистецтво.
а щоб мені не закидали у незнанні сучасного мистецтва - в тому ж таки театрі йде вистава "Опасные связи" - наразі одна з моїх улюблениць - яка теж не є еталоном благочестя.
загалом все ж під певний настрій ненав"язливі хтиво-міщанські жарти у непоганій інтерпретації мають право на життя.
додивились до кінця, чемно відаплодували, щоправда без появи мозолів на долонях.
другий дуже розчарував.
аж настільки, що засумнівалась у власних театральних уподобаннях.
"Московіаду" я, чесно кажучи, не дочитала. не сподобалось.
думала, театр (з його здатністю видозмінювати та перевтілювати зміст рукописного тексту) змінить моє ставлення до даного твору.
змінив.
у гірший бік.
псевдопатріотична антигламурна публіка билась у несамовитому екстазі від кожного старезно-бородатого жарту, наявність якого у першоджерелі, до речі, дуже і дуже сумнівна, виказуючи тим самим власну відсталість та невибагливість.
Остап Ступка та Олексій Вертинський розчарували істеричністю й кривляннями...
на моє глибоке переконання, ніколи акторська майстерність не передбачала тупого накладання масок та гримас одна на одну з подальшою гіперболізацією невідпрацьованих образів.
сходіть на виставу Віктюка, чорт забирай! і подивіться, як можна працювати на сцені!
не кажу, що це еталон... але розвиватись варто не лише у бік неякісного псевдокічу.
безпосередньо вистава? перша дія пройшла під гаслом "Головний герой, вочевидь, лише трахається і п"є".
не сумніваюсь, що таким міг бути той самий "Геніальний задум автора та режисера"... але, як на мене, це убого, нецікаво і відверто деградуюче.
докунявши до першого антракту, під бурхливе захоплення фанатичної публіки (якій достатньо знати, що це "Андрухович", а це "Ступка", аби шаленіти оваціями) ми залишили Молодий театр.
епілог:
найближчим часом до театрів ходити відмовляюсь.
|
|
|
| гм... |
[листопад. 25-е, 2008|10:46 pm] |
а кажись я визначилась, чим хочу займатись у майбутньому )
і навіть трохи знаю, як то втілити ;)))
|
|
|
| (без теми) |
[травень. 27-е, 2008|09:10 pm] |
бездарнобезпідставніспробиповернутидавновтрачененатхненняібажаннятворити.
З.І. піти написати вірша шолі...
|
|
|
| Воздух и вода |
[травень. 24-е, 2008|06:41 pm] |
| [ | Tags | | | гарнюньо, думання мої, екстрім, культурнєнько, писанина, подорожнє, розумово розвиваюсь, спорт, сублімація емоцій, у шоці, філософія, я | ] |
Незабываемые ощущения полета над водной гладью – мечта всех любителей приключений.
Погоня за собственным страхом уже в который раз увенчалась успехом.
И никаких тебе «но».
Всё просто и спонтанно. А потому еще ярче и увлекательней.
Живи на полную! Мечтай с размахом! Мысли глобально!
Никаких сожалений, никаких возвратов в прошлое, никакого разочарования.
После такого полета внутри надолго остается необычайная легкость и невесомость – ты вроде бы уже здесь, но все еще паришь в облаках.
И, что главное, ни чуточки не страшно.
Хочется звать всех с собой. Туда, где не имеют значения финансовые трудности и проблемы на работе, семейные неурядицы и осенне-весенние депрессии.
Всё хорошо!
Всё лучше всех!
А развернувшаяся где-то далеко-далеко внизу чужая туристическая страна кажется воплощением рая на земле.
40 американских долларов не могут спасти твой и без того скромный бюджет, но сотворить маленькое чудо вполне способны.
Решаешься на то, чего бы никогда не сделала дома, и то, что стоит делать не «за компанию», а только для себя.
Индивидуальный полет – персональное счастье.
Немного подозрительное спокойствие и странная уверенность в прочности строп, исправности карабинов, опыте инструктора, которого видишь впервые и, скорее всего, в последний раз.
Даже море кажется мирным и послушным.
А еще там наверху очень тихо.
Ловишь свое сердцебиение и выравниваешь дыхание.
Глаз немного режет непривычная яркость красок и насыщенность курортных пейзажей.
Но это ничего! Это даже приятно.
Тем живописней будут воспоминания…
Ведь потом окружающие будут еще долго удивляться твоей необъяснимо-постоянной полуулыбке и светящимся глазам.
Как же они не поймут – ты счастлива!
По-настоящему счастлива!
|
|
|
| Лайф сакс... |
[травень. 16-е, 2008|11:45 pm] |
| [ | Tags | | | думання мої, жопа, пиятика, психологія, пуста балаканина, розумово розвиваюсь, сублімація емоцій, у шоці, ужжас, філософія, я | ] |
... це розумієш, коли діставшись нарешті додому, п"яна і депресова, ти видаєш геніальну репліку: "Лайф сакс!", а усі думають, шо у тебе суто претензії до оператора мобільного зв"язку.
|
|
|
| (без теми) |
[травень. 9-е, 2008|04:35 pm] |
| [ | Tags | | | думання мої, жопа, збочена естетика, писанина, психологія, пуста балаканина, розумово розвиваюсь, сублімація емоцій, у шоці, філософія, я | ] |
( писанина... російськомовна... істерична... )
|
|
|
| відпочинок і відпустка |
[березень. 11-е, 2007|10:32 pm] |
перший день по приїзду завжди важкий
це вже типово
організмові доволі важко пояснити, чому я поїхала звідти, якщо там було краще, ніж тут :)
з"їздити кудись на кілька днів - чудовий спосіб втекти і відсторонитись від побутових щоденних проблем і проблемочок
а якщо їдеш до близької людини, гарно проводиш час - звісно, що повертатись не дуже хочеться
проходить всього лиш день... повертаєшся до звичного життя... трохи накриває...
так наче пливла під водою без повітря довго-довго, потім дали ковтнути кисню і шубовснули назад до ополонки...
типова знайома ситуація...
недарма ж оптимальна відпустка - 2 тижні
і відпочити встигаєш, і не зовсім забуваєш роботу
|
|
|
| (без теми) |
[лютий. 11-е, 2007|07:54 pm] |
Всередині спокій і бажання рухатись далі.
Хочеться вияснити і усвідомити те, що зараз відбувається в житті, і вперед з новими силами.
Нечасто випадає нагода почати все з нуля.
Але не мається на увазі змінити роботу... або переїхати в інше місто...
У мене всередині з"явилось приємне відчуття, що життя подарувало мені змогу почати з початку усі свої емоції, відчуття, інакше сприймати оточуючий світ.
Можливо, це звучить якось дико... певно, я навіть дещо схожа на фріка якогось :)
Але то байдуже.
Напевно, має в житті статись якась надзвичайно сильна і вагома психологічно подія... тоді багато чого стає на свої місця... я не кажу виключно про негативні події... може, у інших інакше...
А у мене так.
Другий шанс зробити все так, як мені хочеться... так, щоб бути щасливою і дарувати радість іншим...
|
|
|
| (без теми) |
[лютий. 11-е, 2007|05:39 pm] |
Намагаюсь прийти в себе після похорон.
Нарешті усвідомила жорстоку істину про те, що яким би близьким не був тобі чоловік, коханий, друг... помирати все одно кожен буде на самоті.
Нічого песимістичного.
Просто якщо про себе не піклуватимешся сам/сама, ніхто цього не зробить замість тебе.
|
|
|
| (без теми) |
[лютий. 2-е, 2007|10:43 pm] |
Видряпуюсь із прірви, чіпляючись за найменші соломинки.
Шукаю і знаходжу позитив там, де його ніколи й не було.
Легше намагаюсь сприймати обставини, які від мене не залежать.
А загалом я видряпаюсь.
Можна не сумніватись.
Сама чи з кимось за кумпанію, але видряпаюсь.
А решта... к бісу.
І широченну посмішку навколишньому світу :-)
|
|
|
| кахи-кахи... питаннячко :) |
[жовтень. 29-е, 2006|12:55 am] |
так от
розкажіть-но мені, старій пенсіонерці, відсталій від прогресивного і регресивного життя, шо воно таке - оте ЕМО?
і з чим його їдять?
бо як на мене, це всьо раніше називалось пубертатним/перехідним віком, і тре було його просто пережити, а зараз цілу течію вигадали... бла-бла-бла...
коротше кажучи, цікаво чи то просто нова назва пубертату, чи шось інше :)
я ж нікого не обідєла своїми словами, га? ;)
|
|
|
| цитатка |
[липень. 22-е, 2006|03:15 pm] |
"Опасайтесь людей верующих, ибо у них есть боги, которые им все прощают."
випадково помічено у ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) sanmai |
|
|
| Тест...як на мене, правда |
[липень. 1-е, 2006|09:33 pm] |
Благодарим за то, что прошли этот тест. Степеньсоответствия вашего мировоззрения с основными религиозными иантирелигиозными мировоззренческими концепциями, выраженная в процентах(жирным шрифтом выделена концепция или концепции , которые лучше всегогармонируют с вашими убеждениями): Иудаизм: 47%
Буддизм: 64%
Агностицизм: 100%Вы- агностик. Агностики не верят в бога (богов), но при этом не отрицают,что бог или боги существуют. Многие считают агностицизм одной из ветокатеизма, хотя не все агностики любят, когда их называют атеистами.Вполне очевидно, что не все атеисты являются агностиками (в частности,агностиками не являются так называемые "позитивные атеисты", которыеутверждают, что бога не существует).Агностики полагают, что существование или несуществование бога не можетбыть доказано.
Ссылки на русскоязычные ресурсы, которым могут вас заинтересовать:
Карианцы
|
Атеизм: 57%
Христианство: 41%
Сатанизм: 75%
Ислам: 54%
Язычество: 68%
Индуизм: 50%
____________________________
сама я спершу помітила виключно 100% агностицизму
а потім з"ясувались цікаві деталі із серії сатанизму і язичництва :)
християнства найменше...
"чомусь" мене це не дивує |
|
|
| Читати необов"язково, просто треба було це написати для себе |
[червень. 6-е, 2006|01:19 am] |
життя треба починати спочатку
повністю наново
і я цілком серйозно
пишу все це навмисно не в приватному статусі
бо в приватному це був би ше один вияв нерішучості - визначити проблему можу, а вирішити її ні
цей пост = причина бажання видалити жж = моя проблема
я перестала отримувати задоволення від того, що роблю
жж я веду з майже несвідомою думкою про тих, хто читатиме
пишу - для однієї людини
фотографую - для іншої
малюю - для третьої
тобто не направду для них, але із вічною оглядкою на їх думку
це вже навіть не очікування критики
просто думку чи сам факт - галочка навпроти
на критику я, чесно кажучи, забила трохи у тих сферах, де давненько вже
надто добре сама можу визначати недоліки і поступово їх усувати
виключення становить фотографія - в ній я поки повний профан, тому критику сприймаю так, як колись у писанині
але от незадачка - кайфу нема
оченятка не блищать більше, коли напишу щось вартісне
сприймаю кожну нову роботу як шось дане і незмінне
і це не досвід чи ріст якийсь
це тотальна апатія і несприйняття власної творчості як творчості
лиш рутина і постійні якісь обіцянки, дедлайни
я ж все одно не хочу робити свою творчість основним заняттям у подальшому житті!!!
і освіта економічна, надіюсь, пригодиться не лиш опосередковано як "корінець диплому"
вопшем, це всьо пусте
головне те, що я хочу повернути собі свій кайф
тому треба знов навчитись отримувати задоволення від творчості
як?
не знаю поки
визначусь - скажу |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
