|
Маленька
|
|
|
| відпочинок і відпустка |
[березень. 11-е, 2007|10:32 pm] |
перший день по приїзду завжди важкий
це вже типово
організмові доволі важко пояснити, чому я поїхала звідти, якщо там було краще, ніж тут :)
з"їздити кудись на кілька днів - чудовий спосіб втекти і відсторонитись від побутових щоденних проблем і проблемочок
а якщо їдеш до близької людини, гарно проводиш час - звісно, що повертатись не дуже хочеться
проходить всього лиш день... повертаєшся до звичного життя... трохи накриває...
так наче пливла під водою без повітря довго-довго, потім дали ковтнути кисню і шубовснули назад до ополонки...
типова знайома ситуація...
недарма ж оптимальна відпустка - 2 тижні
і відпочити встигаєш, і не зовсім забуваєш роботу
|
|
|
| (без теми) |
[лютий. 11-е, 2007|07:54 pm] |
Всередині спокій і бажання рухатись далі.
Хочеться вияснити і усвідомити те, що зараз відбувається в житті, і вперед з новими силами.
Нечасто випадає нагода почати все з нуля.
Але не мається на увазі змінити роботу... або переїхати в інше місто...
У мене всередині з"явилось приємне відчуття, що життя подарувало мені змогу почати з початку усі свої емоції, відчуття, інакше сприймати оточуючий світ.
Можливо, це звучить якось дико... певно, я навіть дещо схожа на фріка якогось :)
Але то байдуже.
Напевно, має в житті статись якась надзвичайно сильна і вагома психологічно подія... тоді багато чого стає на свої місця... я не кажу виключно про негативні події... може, у інших інакше...
А у мене так.
Другий шанс зробити все так, як мені хочеться... так, щоб бути щасливою і дарувати радість іншим...
|
|
|
| (без теми) |
[лютий. 11-е, 2007|05:39 pm] |
Намагаюсь прийти в себе після похорон.
Нарешті усвідомила жорстоку істину про те, що яким би близьким не був тобі чоловік, коханий, друг... помирати все одно кожен буде на самоті.
Нічого песимістичного.
Просто якщо про себе не піклуватимешся сам/сама, ніхто цього не зробить замість тебе.
|
|
|
| (без теми) |
[лютий. 2-е, 2007|10:43 pm] |
Видряпуюсь із прірви, чіпляючись за найменші соломинки.
Шукаю і знаходжу позитив там, де його ніколи й не було.
Легше намагаюсь сприймати обставини, які від мене не залежать.
А загалом я видряпаюсь.
Можна не сумніватись.
Сама чи з кимось за кумпанію, але видряпаюсь.
А решта... к бісу.
І широченну посмішку навколишньому світу :-)
|
|
|
| кахи-кахи... питаннячко :) |
[жовтень. 29-е, 2006|12:55 am] |
так от
розкажіть-но мені, старій пенсіонерці, відсталій від прогресивного і регресивного життя, шо воно таке - оте ЕМО?
і з чим його їдять?
бо як на мене, це всьо раніше називалось пубертатним/перехідним віком, і тре було його просто пережити, а зараз цілу течію вигадали... бла-бла-бла...
коротше кажучи, цікаво чи то просто нова назва пубертату, чи шось інше :)
я ж нікого не обідєла своїми словами, га? ;)
|
|
|
| цитатка |
[липень. 22-е, 2006|03:15 pm] |
"Опасайтесь людей верующих, ибо у них есть боги, которые им все прощают."
випадково помічено у ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) sanmai |
|
|
| Тест...як на мене, правда |
[липень. 1-е, 2006|09:33 pm] |
Благодарим за то, что прошли этот тест. Степеньсоответствия вашего мировоззрения с основными религиозными иантирелигиозными мировоззренческими концепциями, выраженная в процентах(жирным шрифтом выделена концепция или концепции , которые лучше всегогармонируют с вашими убеждениями): Иудаизм: 47%
Буддизм: 64%
Агностицизм: 100%Вы- агностик. Агностики не верят в бога (богов), но при этом не отрицают,что бог или боги существуют. Многие считают агностицизм одной из ветокатеизма, хотя не все агностики любят, когда их называют атеистами.Вполне очевидно, что не все атеисты являются агностиками (в частности,агностиками не являются так называемые "позитивные атеисты", которыеутверждают, что бога не существует).Агностики полагают, что существование или несуществование бога не можетбыть доказано.
Ссылки на русскоязычные ресурсы, которым могут вас заинтересовать:
Карианцы
|
Атеизм: 57%
Христианство: 41%
Сатанизм: 75%
Ислам: 54%
Язычество: 68%
Индуизм: 50%
____________________________
сама я спершу помітила виключно 100% агностицизму
а потім з"ясувались цікаві деталі із серії сатанизму і язичництва :)
християнства найменше...
"чомусь" мене це не дивує |
|
|
| Читати необов"язково, просто треба було це написати для себе |
[червень. 6-е, 2006|01:19 am] |
життя треба починати спочатку
повністю наново
і я цілком серйозно
пишу все це навмисно не в приватному статусі
бо в приватному це був би ше один вияв нерішучості - визначити проблему можу, а вирішити її ні
цей пост = причина бажання видалити жж = моя проблема
я перестала отримувати задоволення від того, що роблю
жж я веду з майже несвідомою думкою про тих, хто читатиме
пишу - для однієї людини
фотографую - для іншої
малюю - для третьої
тобто не направду для них, але із вічною оглядкою на їх думку
це вже навіть не очікування критики
просто думку чи сам факт - галочка навпроти
на критику я, чесно кажучи, забила трохи у тих сферах, де давненько вже
надто добре сама можу визначати недоліки і поступово їх усувати
виключення становить фотографія - в ній я поки повний профан, тому критику сприймаю так, як колись у писанині
але от незадачка - кайфу нема
оченятка не блищать більше, коли напишу щось вартісне
сприймаю кожну нову роботу як шось дане і незмінне
і це не досвід чи ріст якийсь
це тотальна апатія і несприйняття власної творчості як творчості
лиш рутина і постійні якісь обіцянки, дедлайни
я ж все одно не хочу робити свою творчість основним заняттям у подальшому житті!!!
і освіта економічна, надіюсь, пригодиться не лиш опосередковано як "корінець диплому"
вопшем, це всьо пусте
головне те, що я хочу повернути собі свій кайф
тому треба знов навчитись отримувати задоволення від творчості
як?
не знаю поки
визначусь - скажу |
|
|
| Дивлюсь "Дракулу 2000" |
[квітень. 29-е, 2006|11:28 pm] |
Ну нічо так. Терпимо.
Банальностей, звісно ж, вистачає. Типу, головна героїня, як завше, на кладовище тікає; герої чомусь ніколи не піддаються впливу зрадника; пафосна фінальна сцена і т.д.
Але більше мене зацікавило те, що за сценарієм Дракулою є не хто інший, як Іуда Іскаріот.
Осьо шматочок непоганої рецензії:
"Вы никогда не спрашивали себя, почему Дракула и его последователи боятся осины, серебра и солнца? Две тысячи лет тому назад (вот и объяснение названия картины) одного еврейского проповедника-оборванца передали в руки тогдашних властей и распяли на кресте. Наверное, вы читали об этом где-нибудь. Предатель получил тридцать серебряных монет, не смог обуздать совесть и отправился вешаться на осине. Но веревка оборвалась, когда взошло солнце, - рассказывает режиссер известную версию. С тех самых пор Иудушка, прозванный потом румынами Дракулой, бродит по свету, а за ним с осиновыми колами, серебряными пулями и солнечными зайчиками охотятся честные христиане.
Интересно, что в фильме Дракула-таки оказывается моральным победителем: люди его не смогли простить и преследовали до упора, а он, повешенный на кресте, их простил. За что и получил благословение небес в виде сожжения заживо. Мир его праху. Скоро очередной режиссер его опять потревожит."
(с) Александр Монахов
==========================
ось такий варіант |
|
|
| настроєве... |
[березень. 31-е, 2006|11:58 pm] |
За 2 хвилини прийде 1 квітня...
День гумору...
А я, як в воду опущена.
Тре шось міняти, бляха-муха.
Піду тонути у віршах Андруховича... |
|
|
| Моя країна (навіяно постом prof_krytyk) |
[березень. 4-е, 2006|09:55 pm] |
| [ | Tags | | | філософія | ] |
| [ | Настрій |
| |  confused | ] |
| [ | Зараз грає |
| | Далеко "Колискова" | ] |
Країна пергідрольних блондинок...
Можна додати - країна кілограмів тоналки, косметики від Ейвон, рожевих кофффточок, джинсів зі стразами на товстих ляжках і гострих носків у спортивного взуття.
Всьо.
Портрет ідеальної представниці жіночої статі.
А якщо раптом вдягаєшся у чорне просто тому, що цей колір тобі ПОДОБАЄТЬСЯ і ЛИЧИТЬ, то одразу або готічная дєвочка, або “У тебе трагедія в сім’ї?”
Яка на фіг трагедія? Якби щось сталось, невже би я лиш сиділа і думала: “Треба ж у все чорне вдягнутись обов’язково!”?
І скільки чоловік у цій країні реально знає, що таке готика?
Намагаємось перейняти західні цінності...
Для тих, хто не в курсі, на Заході вже друге десятиріччя кричать про проблему відсутності будь-яких цінностей.
Йдемо в нікуди?
Зашибісь! |
|
|
| Самооцінка. |
[березень. 2-е, 2006|01:55 am] |
Соціум диктує свої умови.
Я жодного разу не створила нічого для СЕБЕ.
Усе завжди було розраховане на оточуючих.
Інколи на сторонніх, інколи на найближчих, але тим не менше на певну частину суспільства.
Будь-що написане, намальоване, вигадане, створене власноруч вимагає визнання.
Комусь таке визнання потрібне негайно, комусь достатньо регулярно зігрівати себе думкою, що ще не час – не та епоха, не те століття.
Не було б соціуму, не було б і самооцінки.
Самооцінка - оцінювання себе.
Оцінюється ж будь-що, якщо є з чим порівнювати, відносно чого оцінювати.
Нема соціуму - нема з чим порівняти себе, оцінити і т. д.
Навіть фраза "Мені байдуже, що про мене думають!" розрахована на певну конкретну думку оточуючих.
Можливо, негативну, але оцінку.
Так шо не тре гнати, шо байдуже. Нє катіт. |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| |
|
|
